Чи знаєте ви: Цукровий діабет

Цукровий діабет 1 типу – це автоімунне захворювання, коли імунна система атакує власні клітини організму. Зазвичай його виявляють в дитячому або юнацькому віці. В цій формі захворювання автоімунні процеси знищують клітини підшлункової залози, які відповідають за вироблення інсуліну. На початку захворювання, коли знищена лише невелика частина клітин, які виробляють інсулін, решта клітин ще можуть виробляти його достатню кількість. Проте в ході захворювання кількість знищених клітин продовжує зростати, поки в певний момент не настає дефіцит інсуліну. Зазвичай в цей час і проявляються симптоми діабету. Причини розвитку цукрового діабету 1 типу ще не цілком встановлені, проте були виявлені різні гени, які підвищують ризик захворіти на діабет. Це означає, що спадковість також може відігравати певну роль, але спадкова не власне хвороба, а лише схильність до неї (та набагато рідше, ніж, наприклад, при діабеті 2 типу).

Цукровий діабет 2 типу також відомий як діабет дорослих, тому що найчастіше на нього хворіють люди віком від 70 років. Однак, особливо в заможних країнах значно молодші люди все частіше хворіють на діабет 2 типу, тому що ожиріння (щораз більша проблема в заможних країнах) вважають найбільшим ризиком саме цієї форми діабету. Спадковість також може відігравати важливу роль. Ймовірність розвитку цукрового діабету 2 типу становить 50%, якщо один з батьків хворіє на нього. Такий великий відсоток може бути пов’язаний не лише з успадкуванням схильності до захворювання на діабет, але й зі схожим, нездоровим способом життя сім’ї. Також, на відміну від 1 типу, проблема 2 типу – не брак інсуліну, а інсулінорезистентність. Це означає, що клітини, які потребують цукру, не реагують на інсулін як на «перевізник» цукру. Внаслідок цього цукор не може потрапити в клітини, навіть якщо підшлункова залоза виробляє достатньо інсуліну.

Тоді як діабет 2 типу часто розвивається повільно і залишається непоміченим тривалий період часу, діабет 1 типу розвивається досить швидко та часто асоціюється з різними, деколи неспецифічними симптомами. Вони включають загальну втому та виснаження, посилене сечовипускання та спрагу, нічні судоми в литкових м’язах, затуманення зору, свербіж та шкірні інфекції.

Якщо цукровий діабет тривалий час не лікувати або неправильно лікувати, підвищений рівень цукру в крові може спричинити пошкодження кровоносних судин, серця, очей, нервів, нирок та ніг. Підвищений рівень цукру призводить до звуження та втрати еластичності судин (атеросклерозу). Через таке звуження судин діабетики майже вдвічі частіше страждають від серцевого нападу чи інсульту. Приблизно половина діабетиків навіть помирає внаслідок серцевого нападу.

Пошкодження судин на ногах призводить до послаблення кровотоку. Часто пальці на ногах, стопи або вся гомілка настільки мало забезпечені кров’ю, що необхідно їх ампутувати. Пошкодження нервів спричиняє оніміння і поколювання, особливо в області стоп і ніг. Послаблення болю може мати фатальні наслідки, тому що біль – це попереджувальний сигнал для організму, який повинен захищати від подальших ушкоджень. Якщо цей попереджувальний сигнал відсутній, тоді, наприклад, біль у грудях як ознака серцевого нападу або того, що він от-от настане, не буде поміченим і на нього не можна буде вчасно відреагувати. Також, наприклад, рани, особливо на стопах (діабетична стопа), помічають занадто пізно, що може призвести до розвитку таких ран, для лікування яких (через їх розмір і недостатнє забезпечення кров’ю) потрібна довготривала терапія, хірургічні втручання, або які вже неможливо вилікувати.

До того ж, пошкодження судин часто спричиняє діабетичні хвороби ока. Деколи проявляються лише несуттєві проблеми з зором, але й повна сліпота також не рідкість. Приблизно третина всіх випадків сліпоти в Німеччині спричинена діабетом. Нирки також починають з часом руйнуватись. Тому показники нирок потрібно постійно перевіряти, щоб вчасно розпізнати наближення ниркової недостатності. І все ж діабет — найпоширеніше захворювання, що призводить до діалізу (очищення крові). Багато хворих також страждають від статевої дисфункції. В жінок вона проявляється в основному зменшенням задоволення під час статевого акту та болю, а в чоловіків — еректильною дисфункцією та порушенням еякуляції.

Тому наслідки діабету можуть уражати весь організм. Не лише органи страждають від цього захворювання, але й психіка. Комплексне лікування, яке вимагає постійного спостереження, багато симптомів та супутні захворювання стають важким тягарем для діабетиків. Вони страждають від стресу, тривоги, депресії або деменції частіше, ніж інші. Тому особливо важливо, щоб як хворі, так і їхні родичі та лікарі вчасно визначили симптоми та почали лікування.

Лікар діагностує цукровий діабет шляхом вимірювання рівня цукру в крові. Було встановлено конкретні показники рівня цукру на порожній та повний шлунок, які вказують на наявність цукрового діабету. Але є й сіра зона, коли рівень цукру занадто високий, але пороговий показник для діабету ще не досягнуто. Саме в цій зоні хворі на діабет 2 типу все ще можуть уникнути його розвитку, якщо кардинально змінять свій спосіб життя.

Оскільки діабет в багатьох випадках залишається невиявленим довгий час, а лікування на ранніх стадіях необхідне для уникнення супутніх захворювань, медичні страхові компанії (в Німеччині) кожні 3 роки оплачують вимірювання рівня цукру натще для людей віком від 45 років. Якщо присутні фактори ризику, як-от високий артеріальний тиск чи надмірна вага, таке обстеження проводять і в молодих людей

Рівень цукру натще в здорових людей повинен бути нижчим за 100 мг/дл або 5.6 ммоль/л. Цукровий діабет діагностують при показниках вище 126 мг/дл або 7.0 ммоль/л. Між цими показниками є сіра зона, в якій значення вже зросли. Підвищені показники вказують на можливий розвиток діабету. При діабеті необхідно регулярно перевіряти вміст цукру в крові. Для цього визначають показник HbA1c (глікований гемоглобін, вміст цукру в крові за тривалий період). Він описує частку червоного пігменту крові з вмістом глюкози (цукру). На відміну від звичайного показника, який описує частку вільного цукру в крові, показник HbA1c менш схильний до коливань і тому підходить для оцінювання вмісту цукру в крові протягом останніх 6-8 тижнів. Показник HbA1c, який вважають «пам’яттю цукру в крові», повинен бути меншим, ніж 5,7% у здорових людей. Цукровий діабет присутній, коли показник вищий за 6,5%. Хворі на діабет 1 типу повинні регулярно самостійно вимірювати рівень цукру в крові, щоб визначати необхідну дозу інсуліну та запобігати гіпоглікемії. Пацієнти можуть проводити цей тест самостійно шляхом маленького уколу в палець або мочку вуха.

Профілактичні медичні обстеження також відіграють важливу роль при діабеті, щоб своєчасно виявити потенційний розвиток супутніх захворювань. Такі обстеження включають регулярні перевірки ваги, артеріального тиску, ліпідів крові, судин, нирок, зубів та серця.

Лікування діабету залежить від низки факторів, але найважливіший з них – тип діабету та ступінь тяжкості захворювання. Однак для всіх діабетиків важливо розуміти можливі наслідки їхнього захворювання та якомога довше запобігати його розвитку. Це означає, з одного боку, дотримання медикаментозного лікування з метою тримати рівень цукру в крові під контролем, а з іншого боку – зміна способу життя, регулярні обстеження та хороший догляд за ногами. Лікування супутніх захворювань, як-от високого артеріального тиску або порушення ліпідного обміну також важливі елементи лікування діабету.

Оскільки хворі на діабет 1 типу не можуть самостійно виробляти інсулін, необхідний для метаболізму в достатній кількості, вони повинні отримувати його ззовні у вигляді ін’єкцій інсуліну або інсулінових помп. Лікування діабету надзвичайно складне, тому що кількість необхідного інсуліну залежить від багатьох факторів: типу і кількості споживаної їжі, фізичної активності, але й також від стресу або інших захворювань. Тож інтенсивне навчання інсулінотерапії, дієта та фізична активність вкрай важливі, щоб забезпечити хворих максимальною підтримкою в процесі лікування. Особливо в діабетиків 1 типу присутній ризик не лише гіперглікемії, але й гіпоглікемії.

Хворі на діабет 2 типу на ранніх стадіях захворювання часто можуть запобігти його прогресуванню навіть без медикаментозного лікування. Однак, для цього потрібно докорінно змінити спосіб життя. Багато хворих на діабет 2 типу мають зайву вагу, нездорово харчуються та практично не займаються спортом, тому здорове харчування, зниження ваги та регулярні заняття спортом можуть мати позитивний вплив на рівень цукру в крові. В деяких випадках це може зробити медикаментозне лікування зайвим або, принаймні, відтермінувати його. Якщо не вдається достатньо змінити спосіб життя, лікування діабету 2 типу починається з метою підвищення чутливості клітин до інсуліну. Оскільки в діабетиків 2 типу (принаймні протягом тривалого часу) проблема полягає не в нестачі інсуліну, а в тому, що він не може діяти на клітини. Існує низка різних ліків, які можна використовувати для підвищення ефективності дії інсуліну на клітини. Найпоширеніші з них – метформін. Він знижує рівень цукру в крові за допомогою різних механізмів і може успішно запобігати ускладненням, пов’язаних з діабетом, що довели різні дослідження.